Ніязов Сапармурат Атайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сапармурат Атайович Ніязов
туркм. Saparmyrat Ataýewiç Nyýazow
Сапармурат Атайович Ніязов
Сапармурат Атайович Ніязов
1-й Президент Туркменістану
27 жовтня 1990 — 21 грудня 2006
Попередник посаду запроваджено, він сам як перший секретар ЦК КП Туркменістану
Наступник Гурбангули Бердимухамедов
Перший Секретар ЦК КП Туркменістану
21 грудня 1985 — 16 грудня 1991
Попередник Мухамедназар Гапуров
Наступник посаду скасовано, він сам як Президент Туркменістану
Народився 19 лютого 1940(1940-02-19)
Гипджак, Туркменська РСР, СРСР[1][2][3]
Помер 21 грудня 2006(2006-12-21) (66 років)
Ашгабад, Туркменістан[4]
Похований Туркменбаші Рухи мечеть
Відомий як політик, автобіограф
Країна СРСР і Туркменістан[5][6][7]
Національність туркмен
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого і Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Політична партія Демократична партія Туркменістану
Батько Atamyrat Nyýazowd
Мати Gurbansoltan Ejed
У шлюбі з Muza Niýazowad
Діти Myrat Nyýazowd
Релігія Іслам сунітської течії
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Сапармура́т Ата́йович Нія́зов (туркм. Saparmyrat Ataýewiç Nyýazow; 19 лютого 1940 — 21 грудня 2006), також відомий як Туркменбаші (туркм. Türkmenbaşy; «глава туркмен») — туркменський диктатор, який керував Туркменістаном з 1985 року до своєї смерті у 2006. Він був першим секретарем ЦК Компартії Туркменської РСР з 1985 до 1991 року та президентом Туркменістану з 27 жовтня 1990 до 21 грудня 2006.

Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня 1990 по 23 серпня 1991 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. У 1999 році проголошений довічним президентом. Під час президентства одночасно був також прем'єр-міністром країни, головою Народної Ради (парламенту), головою Ради національної безпеки й оборони, головою Демократичної партії Туркменістану.

У свій час був одним з найбільш тоталітарних, деспотичних і репресивних диктаторів[8][9]. Його правління характеризують встановленням диктатури в державі та масштабного культу особи[10]. Він нав'язував свої особисті дивацтва країні, зокрема перейменував місяці та дні тижня[en] у відповідності зі своєю автобіографією Рухнама[11]; цю книгу зробив обов'язковою для читання в школах, університетах та державних організаціях; закрив лікарні всюди, крім столиці[12]; заборонив оперу, балет, цирк, філармонічні оркестри[13]. Під його владою Туркменістан мав найменшу очікувану тривалість життя в Центральній Азії. За даними Global Witness, мав кілька мільярдів доларів за кордоном[14].

Життєпис[ред. | ред. код]

Сапармурат Ніязов народився 19 лютого 1940 року в родині службовця в селищі Кипчак Туркменської РСР. Згідно з офіційною біографією, в 1941 році його батько, Атамурат Ніязов, добровольцем пішов на фронт і 24 грудня 1942 року загинув в боях за Кавказ. Мати — Гурбансолтан-едже, а також брати (десятирічний Мухамметмурат і шестирічний Ніязмурат) загинули під час Ашхабадського землетрусу 1948 року. Ставши сиротою, Сапармурат потрапив до дитячого будинку в місті Кизил-Арват. У 1959 році закінчив з відзнакою середню школу.

У 1959—1962 роках — інструктор Туркменського територіального комітету профспілки робітників і службовців геологорозвідувальних робіт.

Член КПРС з 1962 року.

У 1962 році кілька місяців провчився в Московському енергетичному інституті, продовжив освіту в Ленінградському політехнічному інституті, де в 1967 році здобув диплом інженера-енергетика. Одночасно з 1965 року працював формувальником на Кіровському заводі міста Ленінграда.

У 1967—1970 роках — майстер, старший майстер Безмеїнської ГРЕС імені Леніна в Ашхабадській області Туркменської РСР.

У 1970—1979 роках — інструктор, заступник завідувача промислово-транспортного відділу ЦК КП Туркменії.

У 1976 році закінчив заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1979—1980 роках — завідувач відділу промисловості ЦК КП Туркменії.

У 1980—1984 роках — 1-й секретар Ашхабадського міського комітету КП Туркменії.

У 1984—1985 роках — інструктор відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС у Москві.

18 березня 1985 — 4 січня 1986 року — голова Ради міністрів Туркменської РСР.

21 грудня 1985 — 16 грудня 1991 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Туркменії.

18 січня — 2 листопада 1990 року — голова Верховної Ради Туркменської РСР.

27 жовтня 1990 на всенародних виборах обрано першим президентом Туркменістану.

У зв'язку з ухваленням конституції незалежного Туркменістану, 21 червня 1992 р. відбулися повторні президентські вибори, де він був єдиним кандидатом, вони підтвердили повноваження С. Ніязова.

Унаслідок референдуму в січні 1994 року його президентську каденцію, ящо мала тривати 5 років, продовжено до 2002 року.

28 грудня 1999 року парламент оголосив Ніязова довічним президентом Туркменістану.

У країні збудовано численні пам'ятники Ніязову, день його народження є національним святом. Він узяв титул Туркменбаші (батька всіх туркменів). Спеціальна комісія істориків оголосила, що Ніязов є нащадком Олександра Македонського. На честь Ніязова місто Красноводськ перейменовано на Туркменбаші.

Під урядуванням Ніязова Туркменістан почав проводити політику нейтралітету. Ніязов не підтримав інтервенції США в Афганістані, а в 2005 році оголосив про послаблення зв'язків Туркменістану з СНД. 2006 року встановив діалог з Європейським Союзом.

Був офіційним автором книги «Рухнама» («Книга духу»), що в Туркменістані була основою освіти (поруч із Кораном).

Опозиція проти нього була заборонена, її лідери арештовувались, депортувались або втікали[15].

Помер унаслідок раптового серцевого нападу. Поховано Ніязова 24 грудня 2006 року в мечеті Туркменбаші Рухи в селищі Гипджак (Кипчак).

Наступником президента Ніязова офіційно визнано Гурбангулу Бердимухамедова.

В іншому мовному розділі є повніша стаття Saparmurat Niyazov(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://mondediplo.com/2015/02/11bouyguestan
  2. ↑ http://www.humanities360.com/index.php/view-article/5da1bafd_a07b_47ab_ab51_1a46e2bcbd57/
  3. ↑ http://issuu.com/449981/docs/central-asia-4-turkmenistan_v1_m56577569830512340
  4. ↑ The Art of the Impossible: Political Symbolism, and the Creation of National Identity and Collective Memory in Post-Soviet Turkmenistan
  5. ↑ http://www.nytimes.com/2001/10/02/opinion/america-s-central-asian-allies.html
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2005/04/03/international/asia/03kyrgyzstan.html?pagewanted=print&position=
  7. ↑ http://www.imdb.com/list/ls059556609/
  8. ↑ The Golden Man | The New Yorker. web.archive.org. 19 січня 2021. Процитовано 18 квітня 2024.
  9. ↑ Cathill, Paul (26 вересня 2018). Interesting Histories: Saparmurat Niyazov — The Real General Aladeen. Interesting Histories (англ.). Процитовано 18 квітня 2024.
  10. ↑ Туркменбаши - Эркин Туркменистан (Свободный Туркменистан). web.archive.org. 26 жовтня 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 22 травня 2020.
  11. ↑ Turkmen go back to old calendar (en-GB) . 24 квітня 2008. Процитовано 18 квітня 2024.
  12. ↑ Turkmen leader closes hospitals (en-GB) . 1 березня 2005. Процитовано 18 квітня 2024.
  13. ↑ Saparmurat Niyazov; Turkmenistan Dictator. Washington Post (амер.). 29 лютого 2024. ISSN 0190-8286. Процитовано 18 квітня 2024.
  14. ↑ its_a_gas_april_2006_lowres (PDF).
  15. ↑ Turkmenistan.

Література[ред. | ред. код]

  • Л. В. Губерський. Ніязов Сапармурат // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • М. Дорошко. Ніязов Сапармурат Атайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.502 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Спорт
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Президенти Туркменістану
Керівники ЦК Компартії Туркменістану
Герб Туркменської РСР
Попередник: Президент Туркменістану
Наступник:

Бердимухамедов Гурбангули Мялікгулійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніязов_Сапармурат_Атайович&oldid=42345869