П'єр де Кубертен
П'єр де Кубертен | |
---|---|
фр. Pierre de Coubertin | |
П'єр де Кубертен, засновник і президент Міжнародного олімпійського комітету | |
Ім'я при народженні | фр. Charles Pierre Frédy de Coubertin[1] |
Псевдо | Georges Hohrod і Martin Eschbach |
Народився |
1 січня 1863[3][4][…] Париж, Франція |
Помер |
2 вересня 1937[2][3][…] (74 роки) Женева, Швейцарія |
Поховання | Лозанна |
Громадянство | Франція |
Національність | француз |
Діяльність | історик, педагог, педагог, письменник, rugby union match official, політик, спортивний чиновник, засновник |
Alma mater | Сорбонна |
Знання мов | французька[3][6] |
Членство | Міжнародний олімпійський комітет, Glory of sportd, Всесвітня зала слави регбіd і Éclaireurs françaisd |
Роки активності | 1885[7] — 1930[7] |
Титул | барон |
Посада | Почесний Президент МОК |
Батько | Charles Louis de Frédy, Baron de Coubertind |
Мати | Marie Marcelle Gigault de Crisenoyd |
Брати, сестри | Paul Frédy de Coubertind |
У шлюбі з | Marie Rothand |
Автограф | |
Нагороди | |
Спортивні медалі | ||
---|---|---|
Олімпійські ігри | ||
Золото | Стокгольм 1912 | Мистецькі змагання |
П'єр де Фре́ді де Куберте́н (Pierre de Coubertin, при народженні фр. Pierre de Frédy, baron de Coubertin; 1 січня 1863, Париж — 2 вересня 1937, Женева) — французький громадський діяч, ініціатор відродження букви і духу давньогрецьких Олімпійських змагань, барон.
Організовані за ініціативою Кубертена змагання отримали назву Олімпійських ігор сучасності.
П'єр де Кубертен був президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1896 по 1925 рік і залишався почесним президентом до смерті.
Написав безліч книг, близько 1150 статей. Автор першої редакції найважливішого документа — Олімпійської хартії. Підготував перший список членів МОК.
На честь П'єра де Кубертена міжнародний олімпійський комітет запровадив медаль П'єра де Кубертена, яка вручається за прояви справжнього спортивного духу.
Життєпис[ред. | ред. код]
П'єр де Кубертен народився в Парижі в аристократичній сім'ї, в родині французького живописця з давнього та знатного італійського роду Фреді.
Дитинство провів у стародавньому замку Мервіль біля Гавра, маєтку матері. Любив читати, слухати музику. Полюбляв їздити верхи, займатися фехтуванням, греблею.
З 12 років захопився фізичним вихованням, прочитавши книгу Томаса Г'юза «Шкільні роки Тома Брауна».
Навчався у низці коледжів та університетів Великої Британії та Америки, зокрема у 1880 році вступив на філософський факультет Паризького університету Сорбонна. Захопився педагогікою, психологією та історією, культурою та літературою Давньої Еллади.
Здобув ступінь бакалавра з мистецтва, науки та права. Продовжив навчання у Вільній школі політичних наук в Парижі, де ознайомився з французькою філософією та історією англійської освіти. У цей період значний вплив на нього мав професор гуманітарних наук і риторики Карой, що викладав грецьку мову, історію Стародавньої Греції і Римської імперії.
Велике значення Кубертен надавав заняттям спортом. Зокрема, боксом, фехтуванням, веслуванням, верховою їздою. Захоплювався регбі та виконував обов'язки рефері на фінальному матчі першого французького чемпіонату з цього виду спорту.
У 1882 році створив разом з товаришами спортивний клуб, де займаються футболом, фехтуванням і веслуванням.
План відродження Олімпії, у тому вигляді, що і багато років тому, виник ще у коледжі. Багато подорожував, був в Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, кілька разів відвідав Англію.[8] Вивчав системи фізичного виховання багатьох країн та дійшов до думки використати ідею відродження Олімпійських ігор для створення системи всесвітніх спортивних змагань.
На формування особистості Кубертена мала величезний вплив філософія одного з пропагандистів англійської школи фізичного виховання Томаса Арнольда.
Впродовж 1886—1887 років опублікував ряд статей, які стосувалися проблем фізичного виховання.
У 1887 ініціював створення Союзу французьких товариств бігу.
Олімпійські змагання[ред. | ред. код]
Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту.
30 серпня 1887 року почалася компанія за відродження Олімпійських ігор, за словами самого Кубертена, після оприлюднення статті, у якій він звернув увагу французів на необхідність більш різносторонньої фізичної підготовки дітей у школах та створенню Ліги фізичного виховання.
У 1888 він видає книгу «Виховання у Англії», а у 1889 році «Англійське виховання у Франції».
Відмітивши збільшений інтерес суспільства до Античних Олімпійських змагань, викликаний гучними археологічними відкриттями в Олімпії, Кубертен розробив проєкт відродження Олімпійських ігор.
1 липня 1888 року він виклав головні ідеї відродження Олімпійських ігор на засіданні Комітету з впровадження фізичних вправ, який створили у Міністерстві освіти Франції.
У 1889—1890 роках, щоб надати олімпійському рухові міжнародного характеру та враховуючи невдалий досвід греків у відродженні Олімпійських ігор, вирішив залучати до організації відродження видатних спортивних діячів ряду країн. Листується зі спеціалістами різних країн, організував міжнародні змагання з різних видів спорту, здійснює ділові поїздки до Англії, США та інших провідних країн світу.
У 1890 році організовує у Парижі міжнародний науковий конгрес з фізичного тренування. Разом з однодумцями створює спілку спортивних товариств Франції та стає її першим генеральним секретарем.
Подорожуючи США, де у Чикаго, Каліфорнії, Техасі та Луїзіані, у Вашингтоні та Нью-Йорку він відвідував університети і спортивні клуби, виступав з лекціями з історії спорту, популяризувавши власні ідеї відродження олімпізму, Кубертен знаходить однодумців та активних прихильників відродження Олімпійських ігор у особі доктора Вільяма Пені Брукса (заснував у 1890 році олімпійське товариство та у 1895 році національну Олімпійську асоціацію); професора політичних наук у Принстоні Вільяма Слоєна (користувався великим авторитетом в університетських колах, які керували розвитком спорту в Америці); а також переможця багатьох великих змагань у 70-х роках XIX століття з бігу та греблі Чарльза Герберта (провідний організатор спорту, прибічник олімпійської ідеї та засновник міжнародних федерацій). Тісно зійшовся з домініканським священиком Анрі Дідоном, який очолював ліцей у Парижі, в якому вони разом проводили апробацію різноманітним спортивним програмам.
У період з 1891 по 1894 роки на базі утвореного міжнародного союзу Кубертен розширив спортивний обмін та розповсюдив ідею відродження Олімпійських ігор. Утворює комітет з підготовки скликання установчого конгресу.
25 листопада 1892 року виступив в Сорбонні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму»[9]. Це була перша публічна пропозиція про відродження Олімпійських ігор.
16 червня 1894 року в Парижі у великому залі Сорбонни відкрилося перше засідання конгресу, на який з різних країн зібралися близько двох тисяч осіб і 23 червня 1894 року старання Кубертена увінчалися успіхом — було ухвалено історичне рішення про відродження Олімпійських змагань. Також був заснований Міжнародний олімпійський комітет, в якому Кубертен зайняв посаду генерального секретаря. Було вирішено проводити Змагання кожні чотири роки. Після обговорення конгрес підтримав пропозицію друга Кубертена Деметріуса Вікеласа про проведення Перших Олімпійських ігор сучасності в Афінах. Деметріус Вікелас був обраний президентом Олімпійського комітету. Біля витоків олімпійського руху стояв й видатний український діяч Олексій Бутовський, який був одним із засновників МОК та організаторів І Олімпіади в Афінах.
Змагання відбулись влітку 1896 року і мали великий успіх. Після їх завершення Кубертен зайняв місце президента МОК.
В подальшому Олімпійському руху довелося зіткнутися з серйозними труднощами, оскільки наступні Змагання — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі залишились непоміченими на тлі Всесвітньої виставки тих років. Але в 1906 році, коли відбулися так звані Проміжні змагання в Афінах, Олімпійські змагання стали найвідомішою спортивною подією.
Погляди Кубертена на олімпійський спорт, його ідеали і функції в повному обсязі виявилися в написаній ним «Оді спорту». У травні 1906 року, захопившись ідеєю створення офіційного і стабільного взаємозв'язку між мистецтвом і спортом під час Олімпійських ігор, він скликав «Консультативну конференцію мистецтва, літератури і спорту», яка проходила в будівлі театру Комеді Франсез.
У 1908 році помер батько П'єра та залишив йому у спадок 500 тис. франків золотом, які він використав переважно на потреби Олімпійських ігор та міжнародного олімпійського руху.
До Змагань 1912 року в Стокгольмі П'єр де Кубертен створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство.
У 1912 році вперше до програми Олімпійських ігор увійшов творчий конкурс — Мистецькі змагання. Твір Кубертена «Ода спорту» (фр. «Ode to Sport») отримав золото у категорії «Література».[10]
17 липня 1914 року в залі Сорбонни у присутності президента Французької Республіки Раймона Пуанкаре на урочистій церемонії, присвяченій 20-ій річниці відродження Олімпійських ігор, відбулася презентація олімпійського прапора, створеного П'єром де Кубертеном.
В 1916 році, під час Першої Світової війни, Кубертен вирушив на фронт, де приєднався до Французької армії. Він не міг та і не вважав за можливе залишатися на посту президента МОК. Кубертен наполіг на передачі повноважень одному з членів комітету Годфруа де Блоне, як представникові нейтральної Швейцарії. Після закінчення війни в 1919 році Кубертен знову очолив Міжнародний олімпійський комітет.
Після Олімпійських змагань 1924 року в Парижі, які мали значно більший успіх ніж Змагання 1900 року, у 1925 році Кубертен залишив пост президента МОК. Новим президентом став бельгієць Анрі де Байе-Латур.
З 1925 року П'єр де Кубертен залишався Почесним Президентом МОК до кінця життя.
Кубертен також доклав немало зусиль для створення Універсального педагогічного союзу, організованого в 1925 році та Міжнародного бюро спортивної психології. Одним з результатів їх діяльності стала створена в 1930 році «Хартія спортивних реформ».
У березні 1937 року, після літніх XI Олімпійських ігор у Берліні, П'єр де Кубертен надіслав лист уряду Німеччини, пропонуючи створити Центр олімпійських досліджень, якому могли б бути передані всі документи і незавершені проекти відносно відродження олімпізму. Ідею П'єра де Кубертена втілили в життя Карл Дієм і Хуан Кетсеас 16 червня 1961 року, заснувавши Міжнародну олімпійську академію, яка була створена для координації і керівництва науковими дослідженнями в області олімпійської ідеології.
Він помер 2 вересня 1937 року в Женеві, під час прогулянки в женевському парку Ля Гранж та був похований в Лозанні — місті, де знаходиться штаб-квартира МОК. За заповітом П'єра де Кубертена, його серце було поховане окремо, в монументі біля руїн древньої Олімпії, на батьківщині Ігор.
Праці[ред. | ред. код]
- «Ода спорту» (фр. « Ode au sport »);
- «Олімпійські ігри 776 р. до н. е. — 1896 р.»;
- Pierre de Coubertin. Memories 0lympiyues / Pierre de Coubertin. – Lauzanne, 1931.;
Вшанування[ред. | ред. код]
- У Парижі іменем П'єра де Кубертена назвали стадіон.
- У 1964 році заснували Медаль П'єра де Кубертена (англ. Pierre de Coubertin medal) також відома як Медаль істинного духу спорту (англ. True Spirit of Sportsmanship medal) — особлива відзнака Міжнародного олімпійського комітету, одна з найпочесніших нагород, якої може бути удостоєний учасник Олімпійських ігор.
- У 1967 році Міжнародний Олімпійський комітет ухвалив рішення вважати 23 червня Міжнародним Олімпійським днем, бо саме в цей день створили Міжнародний олімпійський комітет, після того як барон П'єр де Кубертен представив свою доповідь про відродження олімпійського руху.
- Міжнародний приз за чесну гру П'єра де Кубертена, який щорічно вручає Міжнародний комітет Fair Play.
Філателія та нумізматика[ред. | ред. код]
-
Пам'ятна монета ЦБ Російської федерації, 20.01.1993
-
Поштова марка Російської федерації, 1993 рік
Цитати[ред. | ред. код]
Діячеві вже багато десятиліть помилково приписують фразу «На Олімпіаді головне не перемога, а участь». Насправді ці слова сказав 19 липня 1908 року пенсильванський єпископ із амвона собору Св. Павла у Лондоні під час проведення Олімпіади-1908.[11]
Див. також[ред. | ред. код]
- 2190 Кубертен — астероїд, який назвали на честь діяча.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ свідоцтво про народження
- ↑ а б Кубертен Пьер де // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в MacAloon J. J. Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б RKDartists
- ↑ В Англії відвідував відомий спортивними традиціями коледж у місті Регбі, у Греції знамениту долину Алфея в 300 км від Афін, де проходили древні олімпіади.
- ↑ За іншими даними доповідь мала назву «Фізичні вправи у сучасному світі»
- ↑ Твір Кубертена був представлений під псевдонімом «Жорж Хогрод» і «Мартін Есхбах» з Німеччини, тому що його авторитет серед людей, які займаються олімпійським рухом, був величезний.
- ↑ Кун Л. Всеобщая история физическою культурі и спорта.(рос.) — Москва: Радуга, 1982 — С. 241
Джерела[ред. | ред. код]
- Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту. — М., 1982. (рос.)
- Олімпійська енциклопедія. — М., 1980. (рос.)
- Твій олімпійський підручник. М., 1996. (рос.)
- Хавин Б. Все про Олімпійські ігри. — М., 1979. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Pierre de Coubertin, Olympism: selected writings, edited by Norbert Muller, Lausanne, IOC, 2000 (англ.)
- John J Macaloon, This Great Symbol. Pierre de Coubertin and the Origins of the Modern Olympic Games, Univ. of Chicago Press, 1981, New Edition: Routledge 2007 (англ.)
- International Journal of the History of Sport, Volume 23 Issue 3 & 4 2006 -This Great Symbol: Pierre de Coubertin and the Origins of the Modern Olympic Games (англ.)
- Michael Llewellyn Smith. Olympics in Athens 1896: The Invention of the Modern Olympic Games. Profile Books Ltd, London: 2004 (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр де Кубертен |
- П'єр де Кубертен. (рос.)
- Життя та діяльність П'єра де Кубертена. (рос.)
- П'єр де Кубертен як президент МОК. Реферат.
- П'єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор.
- П'єр де Кубертен.
- П'єр де Кубертен — «О спорт, ти — мир!»
- Хто такий П'єр де Кубертен?
- Олександр Суник. П'єр де Кубертен – засновник сучасних олімпійських ігор.(рос.)
- П'єр де Кубертен (1896—1925)
Попередник: | Президенти МОК П'єр де Кубертен |
Наступник: |
Вікелас Деметріус |
Де Байе-Латур Анрі |
|
- Народились 1 січня
- Народились 1863
- Померли 2 вересня
- Померли 1937
- Офіцери ордена Леопольда II
- Кавалери ордена Зірки Румунії
- Командори ордена Святого Олафа
- Кавалери Великого хреста ордена Франца Йосифа
- Кавалери ордена Корони 2-го класу (Пруссія)
- Президенти Міжнародного олімпійського комітету
- Уродженці Парижа
- Громадські діячі
- Історія спорту
- Чемпіони літніх Олімпійських ігор 1912
- Олімпійські чемпіони з мистецьких змагань
- Французькі сучасні п'ятиборці
- Барони
- Випускники Паризького університету
- Спортсмени, на честь яких названо астероїд
- Люди на марках
- Випускники Інституту політичних досліджень